Baumit

Ідеї з майбутнім.

Ставка на сервіс – запорука успіху!

Серед партнерів компанії «Бауміт Україна» особливе місце займають архітектори. Воно й зрозуміло: будь-яке будівництво починається з архітектурного проекту, успіх в реалізації якого залежить значною мірою від ефективності закладених рішень і технологій. Ось чому компанія постійно контактує з архітекторами, інформує їх про свої нові розробки, сподіваючись, що вони будуть оцінені належним чином і впроваджені в практику будівництва, що в підсумку буде сприяти появі оригінальних об’єктів і підвищенню якості середовища. Один із прикладів такої взаємодії — співробітництво «Бауміт Україна» з ведучою архітектурною майстернею «А. ПАШЕНЬКО».

Пропонуємо вашій увазі інтерв'ю з керівником творчого колективу архітектором Андріем Васильовичем Пашенько

29.03.2017


На запитання нашого кореспондента відповів керівник творчого колективу архітектор Андрій Васильович Пашенько.

- Андрій, Васильович, хотілося б почути вашу точку зору з приводу тенденцій у сучасній архітектурі і про те, як вони реалізуються в Україні і, зокрема, в Києві?


Андрій Пашенько: Сьогодні в світовій архітектурі є два чітко виражених напрямки. Перший — так зване масове проектування і будівництво. Тут наріжним каменем стоять питання економії, екології, теплоізоляції, і ніхто особливо не займається архітектурними вишукуваннями. Все робиться дуже спокійно, грамотно, виважено з точки зору витрат і всього іншого. Це стосується і Європи, і Північної Америки. Наприклад, навіть ті нові житлові будинки, які ми бачили недавно в Лондоні, в районі Канері Уорф, — вони дуже спокійні за архітектурою і застосовуваними матеріалами. Тож, ці об’єкти фактично складають більшу частину ринку.

Другий напрямок — це, умовно кажучи, брендові об’єкти, які є символами міст або компаній. У цьому сегменті говорити про економію вже не доводиться, тому що там витрачаються дуже серйозні гроші на матеріали і реалізацію архітектурних ефектів. При цьому не можна говорити, що ці об’єкти не екологічні з точки зору застосовуваних рішень, але це дуже дорогі і затратні речі.
Те, що відбувається в Києві, напевно, теж більш-менш відповідає цьому тренду. Що стосується нашої роботи за першим напрямком, в сфері масового будівництва, то це житлові мікрорайони — ЖК «Зарічний», що на березі Дніпра, Варшавський мікрорайон… На них ми якраз відпрацьовували технологічні карти «Бауміт» — ваша компанія впевнено перемогла на тендері.


Щодо другого напрямку, наша майстерня робила, наприклад, бізнес-центр IQ. Це об’єкт класу «A +» і витрати були дуже серйозними. Інший наш об’єкт — житловий комплекс «Тетріс-хол» — це теж дуже дорогий сегмент (клієнт на цьому об’єкті почав продаж квартир з $3000 за кв.м). Обидва об’єкти саме з другого напрямку — це, скажімо так, будівлі-символи, які для клієнта дуже важливі з точки зору іміджу.
«Тетріс-хол», за великим рахунком, нічим не відрізняється від того, що роблять на Заході. Тут вікна Reynaers, плитка Imola, теплоізоляційні матеріали і граніти, правда, українські, але люди приїжджають з Європи і кажуть, що цей будинок цілком на рівні міжнародних стандартів. До речі, за цей об’єкт ми отримали в Лондоні престижну міжнародну премію в сфері нерухомості European Property Awards. Тобто будівельники у нас є, руки є, голови на місці — були б гроші. Все інше можна зробити при бажанні.
Таким чином, для України обидва ці напрямки розвитку архітектури актуальні і Києві представлені.


- Концепція фасадного освітлення в ЖК «Тетріс-хол» — це ваша розробка?


- Так, ідею з квадратами, що світяться і рухаються, запропонували ми. Щоправда, в базовій концепції ми хотіли, щоб ці квадрати збиралися як «Тетріс» — з верху до низу. З нами працювала компанія Expolight з Дніпра, дуже талановиті молоді люди. Вони нашу ідею дуже вдало розвинули, а потім і реалізували, оскільки мають своє виробництво. Хороші хлопці, з ними дуже приємно спілкуватися, ми з ними ще по декількох об’єктах працюємо.



- А яке враження у вас склалося про конкурс Baumit Life Challenge? В якій мірі він ілюструє існуючі в архітектурі тенденції?


- Я двічі брав участь в цьому конкурсі і кожен раз дивувався тому, наскільки феєрично все це організовано і реалізовано. Перший раз я був присутній на віденському фіналі — мені там все надзвичайно сподобалося, але Мадридська презентація мене просто вразила розмахом і бездоганним смаком. Шоу з його проекціями об’єктів на стіну відповідає всім вимогам сучасних івент-технологій і найкращим чином забезпечило реалізацію емоційної складової. Те, що компанія Baumit узяла на себе організацію такого конкурсу, робить їй честь, а витрачені кошти, я думаю, окупляться сторицею, тому що це дуже важливо для іміджу компанії.
Окрім емоційної, вразила і технічна складова конкурсу — це дуже класні об’єкти, що представлені в підсумковій книзі «Бауміт», яку ми отримали в подарунок. Для практикуючих архітекторів це концентрований досвід: видно, як люди працюють, що вони роблять, і я вважаю, що це дуже добре. Будете сміятися, але коли у нас на Варшавському мікрорайоні йшла добірка кольорів, розроблялася система градації кольорів, поєднань кольорів і різних матеріалів, я взяв цю книгу, зробив у ній закладки і передав своїм архітекторам: хлопці, ось так роблять в Європі — давайте, вперед . Не потрібно винаходити велосипед, а потрібно відстежувати актуальні тенденції і рухатися в цьому руслі.


- Забігаючи трошки наперед: в наступному році фінал відбудеться в Братиславі (адже перемогли словаки), і «Бауміт Україна» знову висуватиме ваші проекти на конкурс.


- Ми будемо дуже раді, тому що задоволені і «Зарічним», і тим, як розвивається наша співпраця. Хоча всі кажуть, що Baumit найдорожча продукція, але співвідношення ціна / якість дозволило компанії цей об’єкт отримати як замовлення, і ми дуже задоволені співпрацею. Все було зроблено швидко, якісно, матеріали дуже класні. Фактично на цьому об’єкті ми вперше застосували технологічні карти «Бауміт» на керамічне облицювання. Це те, що нам дуже сподобалося і було в найкоротші терміни представлено компанією. Я задоволений архітектурним результатом — всі дуже якісно вийшло, клієнт задоволений тим, що не треба було при утепленні фасаду монтувати підконструкції для плитки — все обмежилося її наклейкою на теплоізоляційні шари.
По «Зарічному» на другій черзі будівництва теж був тендер, в якому взяли участь багато компаній, але тільки «Бауміт» зумів представити ту палітру кольорів, яку ми хотіли. Це був дуже складний темно-синій колір, і «Бауміт» дав гарантію і на поставку, і на повне дотримання наших паспортів оздоблення. Будівля зведена, ми задоволені, все добре вийшло.


- Андрію Васильовичу, ви багато проектуєте в Києві. У чому особисто для вас полягає унікальність Києва? Що б ви хотіли зробити для міста?


- Є різні думки з приводу Києва: хтось упевнений, що місто вже вбили, хтось з цим не згоден. Я думаю, що Києву дуже пощастило в тому сенсі, що він — не площинний об’єкт, як, наприклад, Париж. Це не горизонталь, на якій будь-який об’єкт, що височіє, стає проблемою. Завдяки складному рельєфу Києву важко нашкодити. Я вважаю, що за станом на сьогоднішній день великої проблеми стосовно забудови для міста немає і немає таких об’єктів, які повністю поставили б на ньому хрест. Коли в Парижі, крім Дефанса, стали з’являтися якісь висотки, то це дійсно стало катастрофою, бо Їх звідусіль було видно. І тоді прийняли рішення: робити Дефанс, а все, що побудували поза Дефансом, зносити. У Києві навіть якщо десь щось вилізло, то його звідси — видно, а звідси — не видно. Так що надія є.
Чого Києву не вистачає однозначно? Мені хотілося б зробити дві речі. По-перше, я б хотів, щоб на Лівому березі з’явився нормальний громадський центр. Коли я ще працював у Київпроекті, ми робили проект багатофункціонального Лівобережного громадського центру — це був культурно значущий планувальний об’єкт. На жаль, цей проект не здійснився і ми до нього ніколи не зможемо повернутися. А тепер там цей сарай стоїть, де проходитиме «Євробачення»… Але я вважаю, що Лівобережний громадський центр обов’язково повинен в місті з’явитися.
По-друге, я вважаю, що місту потрібен якийсь сучасний архітектурний символ. Ми були залучені до одного проекту, і я дуже сподівався, що він все-таки буде реалізований: пан Пінчук хотів будувати Музей сучасного мистецтва в Києві. І ми брали участь в цьому проекті, зробили кілька пропозицій: це була та Європейська площа, і вулиця Інститутська ... Але не склалося. Я вважаю, що Києву не вистачає такого знакового об’єкта. Коли, наприклад, говорять про Сідней, то відразу ж в голові виникає певний символ — будівля оперного театру. Більбао міцно асоціюється з музеєм Гуггенхейма. А коли говорять «Київ», то крім Батьківщини-матері особливо в голову нічого не приходить. Мені б дуже хотілося, щоб такий впізнаваний об’єкт в Києві з’явився і став би його новим сучасним символом.


- Ваше улюблене місце в Києві?


- Напевно, це пам’ятник Леоніду Бикову в парку Слави. Я люблю це місце —там шикарний огляд, напевно, найкращий в місті. Коли до мене приїжджають іноземні гості, я завжди починаю екскурсію з цього місця. Там відразу все видно: ось Лавра, ось правий берег, ось лівий берег. Структура міста відразу зрозуміла.


- Що вас надихає на творчість?


- Зараз ми багато їздимо, багато дивимося. У мене просто дочка живе в Лондоні, вона теж архітектор — вчиться там і працює. Кожна поїздка — нові враження. До речі, про знакові об’єкти: в Лондоні галерея Tate Modern у минулому році відкрила новий павільйон. Для мене відвідування цього об’єкта було, знаєте, потрясінням. І ще в Лондоні після реконструкції відкрився Музей дизайну. Хочеться все кинути і почати працювати. Так що надихаюся саме архітектурою, в тому числі і паперовою, тому що є архітектурні об’єкти, які «дивляться» трохи вперед. Як то кажуть, малювати легко — будувати важко.
І ось ще: дуже дякую компанії Baumit за поїздку в Мадрид. Я раніше там не був. Я шалено люблю і добре знаю Барселону, але в Мадриді був в перший раз. І спасибі колегам — вони мені зробили добірку сучасних архітектурних об’єктів міста, і я цілий день повністю присвятив тому, щоб їх об’їхати. Отримав масу вражень. Тож можна сказати, що мене найбільше вражають і надихають реалізовані класні об’єкти.


- А в Києві ви можете виділити якісь об’єкти, що вас радують?


- Ми любимо свій ТРЦ «Океан-плаза». Там приємно перебувати. Не можна себе хвалити, але мені завжди там дуже подобається. Спасибі «К.А.Н. Девелопмент», спасибі хлопцям, які вклали гроші в цю справу. За неї не соромно, в усякому разі.
Мені подобається, що там багато людей, подобається, що об’єкт живе своїм життям. Ми трошки засмучені тим, що відбувається з трафіком, тому що «Океан-плаза» може повноцінно функціонувати тільки за однієї умови: уздовж річки Либідь запроектована, але, на жаль, не будується 6-смугова магістраль Залізничного шосе, яке за проектом повинно вийти на проспект Перемоги. Крім того, в маршруті київської міської електрички передбачена, але не функціонує станція «Либідська». А в нашому проекті з електрички люди повинні потрапляти спочатку в «Океан-плазу» і тільки потім в метро. Насправді проект реалізований не повністю. Про це, на жаль, ніхто не говорить, хоча проблема з транспортом в місті стає дедалі гострішою.



- Архітектура «Океан-плази» справляє фантастичне враження, але те, що об’єкт поруч з метро, робить його винятковим…


- Я туди люблю приїжджати на метро, а не на машині. Це, може, смішно прозвучить, але я б навіть там парковку закрив, хоча цього не можна робити, я розумію, що для «Ашана» важливо, щоб люди приїжджали за продуктами. Але за великим рахунком, в Лондоні, щоб дістатися до «Тейт Гелері» або торгового центру «Вестфілд» ніхто не користується власним транспортом: все знаходиться в зоні громадської доступності — в метро сіли, автобусом під’їхали і все — знімається проблема годин пік. Зараз ми робимо другу чергу «Океан-плаза» — «Океан-молл», там заплановано пара цікавих штук по транспорту — якщо вийде, буде дуже добре.
Що стосується житлових мікрорайонів. Те, що ми починали робити на Печерських Липках, мені дуже подобалося, але їх, на жаль, почали переущільнювати. Ми вийшли з цього проекту, коли там почали ці вежі 30-поверхові ставити — я вважаю, що це катастрофічно неправильно. Ми не хотіли там будувати вище 16 поверхів. В принципі дух там присутній, хоча трошки дратує закрита система — все під пістолетами. Але час зараз такий. Мені шалено подобається живе середовище старого Печерська — ці дворики, курдонери, будинки І. Каракіса...
Щодо Лівого берега — на жаль, нічого не можу відзначити. Щоправда, ми недавно працювали з Арт-заводом «Платформа» — допомагали їм коворкінг запускати. Це те, чого на Заході дуже багато і чого в Києві немає — пристосування старих промислових територій під сучасні потреби. «Платформа» намагається в цьому напрямку рухатися — і молодці. В них, в принципі, цікаво виходить, а взагалі Лівий берег нічим не радує.


- Лівий берег недарма називають «спальним», адже забудова там здебільшого житлова, до того ж морально та технічно застаріла, тож потребує якогось втручання. Який з підходів до існуючого житлового фонду вам здається найбільш ефективним, прийнятним з точки зору архітектури та міського середовища? Чи варто старе житло реконструювати і термомодернізовувати, доводячи його до рівня сучасних вимог з енергозбереження, чи потрібно зносити?


- Відомо, наприклад, що в Москві були спроби реконструкції, однак зараз, наскільки я чув, сьогодні вони схиляються до знесення.
У нас було 2 проекти, де ми відпрацьовували схему по знесенню. Згідно цієї схеми, в кварталі п’ятиповерхівок спочатку виділяється ділянка, де зводиться нове житло, куди відселяються жителі з першого знесеного старого будинку, а на місті останнього будується новий: тобто переселили, підірвали, ущільнили і так далі. Я думаю, що це правильний підхід: будувати потрібно щільніше однозначно, тому що місту розвиватися нікуди — за генпланом розширення меж не передбачено. Ресурс для розвитку міста — це, по-перше, величезна кількість промислових підприємств, які повинні виноситися за його межі, а на їх місці щось будуватися, і, по-друге, ущільнення існуючого житлового фонду, тому що старі будинки стають непридатними для експлуатації. Мені здається, що вкладати гроші в ці панельки і латати по без кінця інфраструктуру, гнилі труби міняти, не варто — простіше займатися демонтажем.


- Але досвід, скажімо, Братислави говорить про інше — там теж є такі мікрорайони, як наша Троєщина — вони їх утеплили, пофарбували...


- Я думаю, що там сама база, може, була міцнішою. Ви ж знаєте, як наші 9-поверхівки виглядають, що там відбувається всередині з несучими конструкціями, сміттєпроводами й іншим обладнанням. Хоча я вам скажу, що кожна ділянка має розглядатися індивідуально. Ось є шматок — подивилися, порахували, прийняли рішення. Глобально все зносити, напевно, неправильно. В районі Нової Дарниці є будиночки, які ще німці після війни будували — ось їх я б не руйнував, а модернізував, вони такі гарні! Серед сталінських будинків є теж дуже цікаві. Так що потрібен вибірковий підхід.
Мені подобається підхід до реконструкції, продемонстрований на конкурсі Baumit Life Challenge, де були представлені дуже цікаві об’єкти, коли гарний міцний будинок в центрі, припустимо, Праги чи Берліна беруть і утеплюють, фарбують — я все це розумію. Але будинок повинен бути міцним, середовище — нормальним.



- Дякуємо вам за щирі відповіді, бажаємо вам натхнення та творчої наснаги та сподіваємось на подальшу співпрацю.


- Дякую за увагу до нашої майстерні. Радий, що наші контакти, завдяки ініціативі компанії «Бауміт», поширюються за межі суто ділових стосунків. Впевнений, що попереду ще багато цікавого.